Люблю свій край безмірною любов'ю,
Так, наче птах весняний переліт.
Коли вмивався він на сході кров'ю,
Хилив додолу очі ситий світ,
Щоби не бачить його сліз і болю,
Бо "головне" в житті - зірвати куш.
А що ж народ? Збирав докупи волю
І розсікав, як міг, біду довкруж.
Це й зараз робить. Кривду переможе.
Дім захистить від ворога й иуд.
І буде день. І вийде сонце гоже,
Освятить шлях, окрилить журний люд.
І розцвіте край маків і калини,
Край, де за волю кожен сотий ліг.
І ступить доля з усміхом дитини
До неньки України на поріг.
І буде пісня і пиріг зі сиром.
Війна затихне, і піде біда.
Запахне щастям, спокоєм і миром.
За це Василь Сліпак життя віддав!
28.06.19
