Прошу, за те мене прости,
Що знаю чим допомогти,
Куди іти і як ходити.
Але чому тоді зима
Малює те, чого нема?-
Ніяк не можу зрозуміти.
Така прикольна й ніжна ти,
Та не про те мої листи,-
Щось душу держить, наче грати.
Чому ж тоді у вирі справ
Не знаю я чого чекав,
Кому повірити й кохати.
І не туди чомусь росте
Таке здавалося просте
І рідне… ще його немає.
Чому ж ми хочемо щомить
Знов один одним замінить
Все те, чого не вистачає…?
