Зустрілися яко́сь два лиха,
Він вже старий та й ногі ледь волочить.
Вона маленька і доволі тиха,
Але уміло діду голову морочить.
Давай бажання я твої влаштую,
Що хочеш ти від мене дідуган?
Кажу серйозно й зовсім не жартую,
Я долю розгадаю, краще за циган.
Можливо ти бажаєш, грошей велику купу.
Дівчину молоду, машину найновішу!
Змінити на палац, свою дрібну халупу,
Ти тільки загадай, чим хоч тебе потішу.
Послухав, це старий та тільки усміхнувся.
Брехня то все, хвостата ти зараза!
Я все життя своє старанно гнувся,
Повірь я знаю, не бува усе й одразу.
Не маю таких звичок, щоб вірити у чудеса,
Справляюся з усім, що підкидає доля.
І всі свої бажання, виконую я сам.
Надіюся при цьому, тільки на здоров'я.
Нагнувшись над багаттям він тихо зауважив,
Морочить голову мені, було не слід.
Надів її на гілку та й засмажив.
Бо мав бажання, з'їсти рибки на обід.
Життєва позиція діда жити власною працею і нічого не просити заслуговує на повагу. А от Рибку- жалко. Вона з добрими намірами, а дід з нею так жорстоко повівся.
Пощастило діду накінець,
Він уже старенький,
Не зрозумів, хто хоче помогти,
Була то волонтерка.
За что ж рыбку то так?... 
Життєва позиція діда жити власною працею і нічого не просити заслуговує на повагу. А от Рибку- жалко. Вона з добрими намірами, а дід з нею так жорстоко повівся.
