Примари, тіні, спогади давнішні
В кутках і на горищі сновигають,
Шепочуть, шемряють, квилять невтішно,
Цю пустку від гостей оберігають.
Любов нову виштовхують у спину:
"Геть відсіля! Печаль тут непозбувна
Гірку п'є та настоянку з полину.
Деінде йди собі, щасливодумна!"
Дозволь цю пустку в серці розсвітити,
Новим чуттям розраяти притугу,
Щомить зими любов'ю освятити,
Коли надворі виють скипні й хуга.
Шампан і ром старий, п'янкі та грішні -
На смак і запах різні й особливі.
Не супротивниці любов нова й давнішня,
Їх миті неповторні та щасливі.
Бажаю любові в усіх її проявах.
