Мобільний заряджений мов автомат,
Акумулятор тримає довго.
Це те що солдата повертає назад,
Хоч на мить, опинитись вдома.
Почути чергу хвилюючих слів,
З повітрям ковтати новини.
І думати: "як би я зараз хотів,
Бути вдома, у цю хвилину!"
Відчути весь затишок, ніжність рук,
Погладити голівку дитячу.
Та тихо лише з гіркотою зітхнув,
"Скажи доні нехай не плаче!".
Дивитися фото що лине з домів,
Шукаючи спокій далекий,
І видалив врешті, хоча й не хотів.
Бо так треба, заради безпеки.
Відчувається часом, навіть крізь сон,
Як земля від ударів стогне
Звук сирени прорізався, месендж прийшов:
"Добрий ранок! У тебе все добре?"
Прокидається знову чорний екран,
Повідомлення швидко лине:
"Як у вас справи? Ну, як ви там?"
"Добрий вечір! Ми з України!"
І кожного разу тягнеться струм
Через нерви, та спогад солодкий .
Акумулятор щоб повністю заряджений був.
На життя. На усі 100 відсотків!
