Це що з тобою, проклятая душо?
Ти наче в світлі вимастись рішила?
З того мішку, де сто котів і шило,
До свят і барв натхнення поспішила?
Очікувань тремтіння прагнеш знову?
Бенкету стогонів і лазерів очей?
Довіритися хрипотлівім слову,
Змішатися в коктейлі днів й ночей?
Хто право дав тобі про теє мріять?
Хто надоумив виглядать момент?
Там, де чортам до дна квитки купили,
Тобі присвоїли абонемент.
Кульгавим виміром смиренної облуди,
Всинілим тремором пекельних холодів,
Гори собі... Хай порадіють люди,
А в світло лізти - сміх і поготів.
