Скільки на рани насипали, нелюди,
Солі для долі –
Не тіштесь – на хвіст.
Сильному – воленька:
Воля та – зболена,
Воїни – зроєні.
Вмер пацифіст.
Лляли олію
На рельси, між шпалами –
В прірву трамвайчик поїхав – «ту-ту!».
Впала імперія, темна, знеславлена.
Вийшло – собі готували труну.
Власник кривих і кривавих люстеречок,
Троль,
Під контроль навіть сморід не взяв
Свій же: печерний, тотожний істерикам.
Бункерний, здохнеш від скалок дзеркал!
Мучся в агонії,
Пекло чекатиме –
Чуєш, як скалково скаляться пси:
Виють і лаються – аж задихаються,
Ладні порвати тебе на різки.
Воїни зроєні
Жилаві з жалами
Псів шолудивих у бункер женуть.
Звістка-повістка тобі, троль-трамвайносте –
Тріснуло дзеркало –
путлер капут!
