Якби ж то вміли говорити в небі зорі,
Підказувати вірні дії та направлення.
Завжди ми у своїх думок в полоні,
Звідкіль вони, не маємо уявлення.
Напевно зорі, все ж говорять, пошепки.
Так тихо, що не має змоги уловити звук.
А ду֜мки, мов у гості, але незапрошені,
Приходять у мій вечір та історії плетуть…
Почувши її сміх, одразу закохався в неї.
З сусідськими хлопчинами сиділа у дворі.
Навмисне подружився він із зграєю тією,
До неї щоб наблизитись, у літній тій порі.
Помітила симпатію, здружились швидко.
Вона сприймала його, як і інших, майже всі
Були нею захоплені, але різноманітно.
Їм привід не давала, лиш дружні балачки.
Але Сергій завжди її уводив із компанії.
Хотілось йому бути з нею, щоб лише удвох.
Історії розповідав, здавалися цікавими.
Він їй подобався, але не відчувалася любов.
Хлопець із іншими поводив себе замкнено.
Батьки були розлучені та з другими жили.
Старша сестра заміжня стала нещодавно.
Казав, що після школи, поїде до сестри.
Закінчити вже через рік мав, дівчина молодша.
Лише два роки, він готовий був її чекати.
«Люблю тебе, ніколи не потрібна буде інша.
Повір, готовий все і завжди тобі вибачати».
Він ніжно обіймав її, з таким захопленням,
Цілунки його, хоч були незграбні, але щирі.
Чому, не знала, все ж залишалася холодною.
Сергій поїхав, їх прощання пам’ятається по нині.
Він простягнув їй своє фото, кажучи: «На пам'ять».
Вона взяла, щоб не образити його іще сильніше.
Воно лежить в альбомі серед інших, зберігається,
Бо бачила, як він страждав, уперше полюбивши.
Через багато років з ним зустрілись, дещо бігло.
Друга дружина в нього, відгукнулась на таке ж ім'я.
Ледве його впізнала, виглядає зовсім іншим.
Коли на неї подивився, то біль в очах, така ж була…
Вона так гостро зрозуміла, що чужий був він.
Відчула і раніше, дещо схоже відчуття до нього.
На пам'ять зберегла світлину, але пізнав вже змін
Оригінал… Нехай залишиться для неї, як на фото.
Сторінки із життя… У кожного вони свої.
Приходить час, коли гортаєш їх, аналізуючи.
Нехай запам’ятаються, як на світлинах, молоді
Ті образи минулого, переглядай їх не сумуючи.
ID:
966189
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.11.2022 22:08:31
© дата внесення змiн: 20.11.2022 22:08:31
автор: ЭленБрус
Вкажіть причину вашої скарги
|
