Ніхто у світ цей не прийшов рабом,
Й катами не народжуються люди.
Всі материнську й Божу п’ють любов,
То звідки ж в людських душах стільки бруду?
Можливо, світ цього стає творцем
І творить нас тими, на що ми здатні:
Один рабом стає, а хтось – борцем,
Котрий утрапить за сталеві грати.
А може, ми і творимо цей світ,
Не знаючи, для чого ми і хто ми,
І що за все триматимем отвіт,
Страждаючи від нелюдської втоми?
Чия ж тоді і, справді, в тім вина,
Що маєм світ такий недосконалий,
Не раз іще гримітиме війна,
І світові не знайдеться аналог?
14.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
Глибокий філософський твір, Аню! Я теж не раз над цим задумувалася: чому люди усі різні?Чия ж тоді і, справді, в тім вина,
Що маєм світ такий недосконалий?
