Крізь морок днів, котрі війною дишуть, Думками лину у безпечне «до», Де панувала ясноока тиша, І кожен мав насиджене «гніздо». Все пізнається, кажуть, в порівнянні, Із чорним біле, радість і журба, Де осінь пізня, і квітучий травень, Де спокій і жорстока боротьба. Таку вже має рід людський породу: Що хтось для воєн в світі народивсь, (Бодай не мали би такі і плоду). Це спадкоємці дикої орди. Всі люди мають дивну особливість: Порівнювати дійсність і смаки, І труд, і непривабливу лінивість. Так є, було і буде так віки. Є й ті, хто в світ приходить для свободи – Тримають мир на згорблених плечах, А поряд – завойовники народів. І все ж без цього світ би наш зачах. 11.02.2024. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 1009368 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ПоемаТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 24.03.2024 16:40:32 © дата внесення змiн: 24.03.2024 18:40:35 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie