ми стаємо важкі
як олово
розбухають серця
і голови
і думки стали ніби
камені
наші німби війною
спалені
по інерції стали
ковзати
у крові ці печальні
ковзанки
люди вірять, але не
вірують
ними просто беруть
і снідають
не на тих наші очі
направлені
не приходять до влади
янголи
всі вмирають, старіють
і горбляться
ти молись, поки в серці
колиться...
