Серце б'ється шалено об берег безбрежний,
В яскравому полум'ї мрії, що єднає небо й надії.
Небесна невагомість, гріха солодкий полон,
Нас несуть, мов метеликів, в пристрасті на крилах почуттів у світ безумств.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Окрилена пристрастю, глибоко всередині прокидається
Багатовікова сутність істинності і піднімається по стовбуру до ясного Сонця,
В її обіймах палає тіло, викривлене в екстазі обличчя перебуває в блаженстві,
Кожен погляд, як і обіцяно, пропалює сутність наскрізь, палає й пронизує,
Час завмирає, геть несучи все, крім злитих у моноліт тіл...
В танці пристрасті ми промайнули момент,
Коли злетівши на крилах, до любові нас вело лише світло.
Тлінне тіло, любов відчувши, тут же стало мрамором під поглядом Горгони
І в небі горить суцільний боліт, сплав Неба й Землі,
Як гейзер із крові, в падінні у хвилі кохання, палкі
У безодні буття, що минає, крізь стан небуття
Порхає на крилах там в хвості комети, під звуки твоєї інтимної вібрації, а серце,
в танці злиття вічності й грації покладає собі шлях у незвіданні світи.
Про кохання, небагато, але по суті.
Зачаровано лунає
Мелодія кохання,
томний голос пристрасті сповнений,
Брюнетка - загадка зі снів,
у шатенки ж голос як церковний дзвін!
Париж, Париж.
Мрії з дахів і височінь,
все у вирі!
Боюся, що в пристрасті потону я в трьох,
до блондинки жуйкою й так прилип.
Які зірки, які ночі!
Ох, ці очі! Ах, ці ночі!
О як же я люблю Париж,
Сповнений чудес він ніби бриз.
Піки веж гострі,
Тіла сплітаються знову вдалині.
Місто кохання!
Місто надій.
Дуже люблю це місто мрій!
Просто як подих
Будь попереду всіх прощань, так, ніби вони залишилися позаду
за тобою, як зима, що тільки-но відходить.
Бо серед зим є й така нескінченна зима,
що, впадаючи в сплячку, твоє серце взагалі не вмирає.
Будь завжди мертвою в Еврідіці, оспівуючи вознесіння,
оспівуючи підйом до чистого початку.
Тут, серед згасання, будь, в царстві згасання,
Будь дзвінким склом, що вже розбилося у звуці.
Будь - і водночас знай стан небуття,
нескінченну основу твоєї інтимної вібрації,
що цього разу ти виконуєш її повністю.
Більше того, використовуючи так само для тупих, як і для німих
повноту природи, невимовний гул,
приєднайся до них з радістю і знищ лік.
DIE SONETTE AN ORPHEUS. XIII
Rainer Maria Rilke
моя версія відчуття
ID:
1022906
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.09.2024 07:07:19
© дата внесення змiн: 25.09.2024 19:30:11
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
Ах кохання...ох спокуса... 
Удачі! 
розчулився й добавив невмирущі рядочки
