Весна прокинулася рано,
І позіхнула раз чи два.
(Та не спішить іще світанок).
Весна вже коси заплела.
Умилась свіжою росою,
Красиві очі освіжа.
Сама милується собою,
На то вона весна - красна.
Підфарбувала біле личко,
Калину в коси уплела.
Вона давно цю має звичку,
Щоб краще всіх вона була.
Присіла скраю на лавчині,
З чого б це зараз їй почать?
Зроблю я сонячною днину,
Птахи по небу он летять...
Скресає лід, біжить знов річка,
Спочине стомлена душа.
Усі радіють - добра звістка,
Кудись поділася журба...
Пішла весна, птахи за нею,
Струмки так весело дзвенять.
Тут винувата красна фея.
Її вітати всі спішать.
Махнула вслід зимі рукою:
Щасливий путь тобі, зима.
Ми ще зустрінемось з тобою...
Радіє серце - вже весна...
Красиво,душевно! 
