Люблю я дождь, он полон боли, он полон холода й тоски. А жизнь вся прожита в неволе ламает душу на куски. Потоки слез, в дожде теряясь, стекают грустью по щеках. И холод, в теле растворяясь, печалью светится в глазах.
ID: 164396 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 05.01.2010 12:25:24 © дата внесення змiн: 05.01.2010 12:25:24 автор: Nephraell
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie