Єврейка юна серцем прагла Бога,
Месію ждала і благала див…
І враз відкрилась їй свята дорога:
Ніхто й ніколи нею не ходив.
Могутній ангел тихо зринув з неба,
До діви просто й щиро промовляв:
—Радій, Маріє, Бог прийшов до тебе!
Жона благословенна! — так вітав.
В душі у неї острах і тривога,
Думки біжать: «та хто ж така я є?»
—Не бійсь, Маріє, благодатна в Бога,
Господь вже знає серденько твоє…
Кажу я те, що Бог мені велів:
Зачнеш в утробі і породиш Сина.
Син Божий—Всемогутнього Дитина!!!
В писанні є ім’я Емануїл…
—Як буде це? Я зрозуміть не можу…
Заручена. Не знала мужа я…
—Тебе огорне силою Дух Божий,
Народиться дитя: ІЄШУА!!!
І знов думки: «А що ж то скажуть люди?
Каміння…смерть…чи осуд і ганьба?!!»
—Господь Святий!!! Та хай по Слову буде!!!
Тобі я вірю. Я—Твоя раба.
Вона блаженна. О! Яка то радість
Носити в лоні це Святе Дитя.
—Бог милосердний не забув Ізраїль,
Спасе народ Свій й дасть нове життя!
І породила у хліві холоднім.
У ясла положила…От дива:
Прийшли із поля пастухи голодні,
Звіщали з Неба сказані Слова.
Як за Законом, в храм Єрусалимський
Батьки внесли Ісуса-немовля.
Дитя до себе радо притуливши,
Семен в Святому Дусі промовляв,
Що бачить він Святе спасіння з Неба
Для всіх євреїв й світло для людей.
Маріє-мати, плакати не треба,
Хоч меч вкладеться до твоїх грудей…
Людське дитя…У чому ж особливість?
О, серце материнське, говори!
А мудреці прийшли і поклонились,
І принесли Ісусові дари…
Мале дитя, як всі маленькі діти…
Сміється, плаче, спить біля грудей.
Чому ж за Нього наказав убити
Цар-Ірод в Віфлеємі тих дітей?!!
Хвалилась мати щиро між жінками:
Росте для батька добрий помічник!
Оце й на Паску він ходив вже з нами…
А де ж Ісус? Куди Він раптом зник?
Шукали довго Йосип і Марія…
Знайшли у храмі.
«Мамо, це мій Дім!!!»
Молилась мати: «Я не розумію…»
Й Слова ховала в серденьку своїм.
Вже виріс Син. Уже ввійшов в служіння.
Залишив матір, і братів, і дім?
Молилась мати: «Дай же розуміння
Тих Слів, що сховані у серденьку моїм.»
Голгофа. Хрест. Оце страшне розп’яття…
О, Боже! Як це можна зрозуміть?!
Чи це благословення чи прокляття?!
Меч вклався в серце і вогнем горить!!!
Хіба ж то тіло? То єдина рана!!!
Чому оце терпіти має Він?!!
Ісус схилився і з хреста поглянув:
Матусю, біля тебе є твій син…
Оце була її нова дорога.
Воскрес? Воскрес!!! —Для серця новий струс!!!
Молилась, плакала і довіряла Богу,
І йшла до тих, з ким був її Ісус!
Вона молилась ревно і невпинно,
Хоч біль утрати серце ще несе…
І Дух Святий вогнем на неї злинув,
Все нагадав і пояснив усе!!!
Життя земне своїм потоком лине,
Біжить, вирує, як ріка стрімка…
А серце матері із вічності гука:
—Я не богиня, я проста людина.
Не йдіть до мене!
А прийдіть до Сина!!!
Лиш в Нього є прощення і спасіння,
Любові Божої невичерпна ріка…
16. 02. 2010р.
Галина Левицька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за ваш коментар Віддаю всю славу Богу!!!Перед написанням цього твору я багато читала з Евангелій про життя Марії (по єврейськи--Міріам) та розмірковували про все.. Якби Святий Дух на дав мені слова, то я б сама нічого не змогла написати...
Дуже прекрасно написано.Але чи забув Ісус про дім,де він виріс?..
Галина Левицька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за вашу увагу і за відгук!
Дякую Святому Духу за Його дар в мені!!!
Ця стрічка була відредагована ще раніш, але тут лиш сьогодні внесла зміну:"Залишив матір, і братів, і дім?"
Тут йдеться про той випадок, коли Ісус навчав людей і Його мати та брати прийшли і кликали Його. "Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити.
І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають.
А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої?
І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої!
Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!"
(Від Матвія 12:46-50)
Ісус залишив і дім, і рідних, щоб вони йшли за Ним!!! В цьому теж Його Любов!!!
Оценка поэта: 5 Гарно! Серце мами - великий скарб, добре і терпеливе... І безмежна любов...
Галина Левицька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Серце діви Марії--це серце земної жінки. Її мудрість була в тому, що вона складала в своє серце всі слова, які були сказані про Ісуса, навіть якщо вона їх не розуміла...
Віддаю всю славу Богу!!!Перед написанням цього твору я багато читала з Евангелій про життя Марії (по єврейськи--Міріам) та розмірковували про все.. Якби Святий Дух на дав мені слова, то я б сама нічого не змогла написати...
