Світло ліхтаря на ганку свого дому вгледіла здалеку.
Хекаючи, видихаючи білу пару, робила останні кроки перед тим ,як штовхнути металеву хвіртку, і все шукала і знаходила світло ліхтаря у домі моєму. Я це світило впізнаю серед усіх, від яких сліпли мої очі, серед ліхтарів, зірок, щл такі величезні саме над моїм Домом.
Сеоед усіх осінніх вогнищ, майже жертовних, на пустирях полей, між старими грушами, що гріють закоцюрблі віти; тих вогнищ, що дійсно жертовні своєю зігріваючою цінністю для змерзлого мандрівника, що радісно- втомлено хекає біля подвір'я.
Як на студента, я подорожую нікчемно мало і ще й відчайдушно намагаюсь заявляти, що втомлююсь через свої маршрути й багажі.
така от жовтнева паротягова ганьба...
Насправді, отакі-от очевидні пустослів'я на папері, списаному суцільною романтичною маячнею, втомлюють мене набагато більше і швидше ніж мої trips. Але те, що пишу зараз- не маячня і не силувана писанина.
Це моя вічна мандрівка додому.
Колись ми всі там опинимось. Незалежно віднаших і ненаших справ і жахливих умовностей, незалежно від графіків і розкладів, незалежно від самих себе. Опинимось і зупинимось неодмінно вдома.
дім там,де ті, хто тебе любить.
там буде і серце твоє,хай пробачить мене Дж.Ролінг.
Якщо так, то у мене, щасливої Кілька домівок, між якими ділиться моє невгамовне серце. Не натроє ділиться, і не начетверо, а ділиться нанівець це серце, що так бентежно півболить цієї осені. Болить там, де мати, болить,де батько і братик, де ти, вірний друже, теж болить,і де мої closest relations теж болить,болить там ,де вічна мандрівка додому...
///to be continued in the evening
ID:
217339
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.10.2010 12:47:01
© дата внесення змiн: 21.10.2010 12:47:01
автор: Світлана Пражко
Вкажіть причину вашої скарги
|
