Це межа. Це межа між вічністю та реальністю,
між часом і піском у часі,
між голосом і правдою у ньому,
між тишею і голосним ревінням птаха.
Це слова. Це слова правди та зневіри,
слова корозії й початку нового життя.
Зазирни всередину: між межею часу й слів,
зовсім мало здобуття – більше там зневіри.
Кайся, людська істото, кайся.
Тебе простять. Придбай вину за страждання,
смаком гнилого шматка металу.
Кайся, людська істото, кайся,
можливо хтось почує. Можливо придбає страх,
а ти гори і кайся,
Вона прийде,
іще не час.