Не прийшов ще мій час впускати,якусь людину до себе в життя.Мені не уявляється,як хтось буде грати на струнах моєї душі.Я можу поділитись на час,але на зовсім,вибачте,не прийшов мій час.Боюсь ще того, як води в яку треба заходити з головою.Адже я не передбачаю,чи холодна вона,чи гаряча,а може тепла?!?
Я не можу затримати не вас, ні себе на одному місці,події,що принесли радість чи насолоду.Все не може бути,тільки класним і райдужним,навіть,якшо поряд кохана людина.Для цього повинен настати відповідний момент і мене накриє,саме тією водою,яку я зараз боюсь.На даний момент я - вогонь, що горить і потрібен для використання інших для підтримки іх життєдіяльності,взамін потребую іноді вітру і нових речей,що можливо спалити вже для підтримки мого самопочуття.
