Зимовий сад…
Кришталь бузковий.
Вечір фарби ллє…
Навколо…
Так зачаровано казковий
Щонайніжніший передзвін.
Кохання тихая розмова,
Тепло руки…
тепло очей…
І мудру вічності промову
Веде розмірено камін.
А серед саду
візерунки
Зірок проміння…
Вечір див…
Скляне сяє павутиння,
Сяє зоряний відлив…
У час цей
віриш у найкраще:
Що є добро,
що є удача,
І мрії збудуться усі,
І правда буде в цьому світі,
Велика правда і усім.
Що прийде час –
не буде лиха,
Сиріт не буде
і війни
Не буде…
Буде щастя
Кохання світлої весни…
А за вікном – чарівні фрески.
Тріщить мороз…
тріщать гілки,
Покриті льодом…
Синій вітер
Несе з Чумацької ріки…
Лиш чути тихую розмову.
Тепло руки…
тепло очей…
Камін веде свою промову…
Багато мудрих там речей…
