Ти мене проводжала в дорогу,
У широкі незнані світи
І щоночі молилася Богу,
Щоб змогла вірну стежку знайти.
Не зламала в стерні босі ноги,
Не розбила на клапті душі.
І такі материнські тривоги
Поки, мамо, мені ще чужі.
Ні, тебе зрозуміти я можу,
Але біль твій ще не осягну.
Тільки знай: спокій не потривожу,
Я гріхами тебе не зігну.
Не хвилюйся: я вже не маленька,
Хоч назавжди для тебе донькá.
Я так сильно люблю тебе, ненько,
Мені сміх твій сопілка дзвінка.
Моя мамо, казки ти читала,
Коли хвора не спала вночі….
Ти мене у світи проводжала
І чекала при сяйві свічі….
Я постукаю тихо в віконце:
Мамо, чуєш, додому прийшла,
Бо вели твої очі, мов сонце.
Я по них цю стежину знайшла.
Упаду я без сил тобі в ноги,
Сивим косам твоїм поклонюсь,
І на рідних святині порогах
Я за тебе Йому помолюсь!
