Копаничці М.
Жартуєш? Ці відстані - дім і щось далі
засипані будуть барвистим хрумтінням,
затруться туманами горизонталі,
замружаться ночі завіс мерехтінням.
Ти так непомітно гортаєш сторінки,
ти звуки навіщо в кишені ховаєш?
Підозрюю, що годинника стрілки
зупиняють свій час, коли ти засинаєш,
прикиаються мертвими -так небезпечно!-
і стережуть твою руку над ковдрою...
А у тебе гітарою пальці обпечені...
А у мене думки -дресировані кобри...
Жартуєш? Ти вийшла сьогодні на площу?
І там танцювала вже на сонцеспаді...
Молилася тіням всіх башт, щоб хороші
чекали нас дні в жовтні і листопаді...
Я чула, ми скоро вдягатися змушені
будем тепліше, як позначка - нуль.
Я чула, що разом із листям струшеним
Спокій приходить... Жартуєш? -Жартуй!
Поруч зі мною і далі.
