Зручно вмостившись на сходинках світу,
Я бачу безкраї простори галактик.
Моє покоління – прямо на вістрі
Всіх найгучніших технічних досягнень
Які не роблять нікого щасливим,
А тільки освіченішим. Можливо.
Епоха зрізає мрійникам крила
Взамін даючи літаки реактивні.
Епоха каже: «Ми вмієм літати!»,
«Маленька людина підкорить космос!».
І гордо летять людські апарати
Подалі у простір, минаючи Хронос.
А Хронос тихенько сміється над нами,
Мов рано чи пізно, прийдемо до нього.
Будем благати пожити ще дати,
Сказати коханим прощального слова.
Не допоможуть машини сучасні,
Не захистять від старіння і часу.
Тоді як штучне маскують під справжнє,
І людство крокує в невидиму пастку.
P.S. Тенденція: цукро-замінник, слово-замінник, мозко-замінник.
