Сірі будинки
посеред сірих картин,
сірі тварини
гойдаються на руках
у обкінчаного
емо кіда,
він плаче, він ридає,
за що ж життя
його так нестерпно карає.
І це небо.
Небо сірого кольору,
все сіре,
навіть люди.
В цього хлопчини
наливається серце гнівом,
він бере добрячий шмат арматури,
та забігає в місцевий
відділок,
де працюють милі полісмени,
які відбирають останні
гроші,
останній харч,
останні сигарети,
останнє бухло,
забороняючи
навіть трахатись в громадських місцях
і ось він гнівно кричить,
його намагаються заспокоїти,
з усієї сили вибиває
мізки
одному з полісменів,
другому -
пробиває арматурою
горло наскрізь,
вибігаючи геть
весело наспівує
« Saint anger in my head »
тепер емо-кід задоволений
і є сенс далі жити,
завести дружину,
створити дітей,
добудувати будинок,
забухати надовго,
і ще раз при нагоді
завітати в райвідділ.
