Не сняться їй рожеві більше сни,
Вона уже змінила стиль давно.
І навіть не чекає, як колись весни,
Бо їй тепер напевно все одно.
Не нарікає на весь світ постійно,
Шукає завжди радість у житті,
Їй 19 і вона вже самостійна.
І мрії й плани в неї вже не ті.
Іде вперед і не боїться впасти,
Бо знає,що підніметься з колін.
І не зумієш щастя в неї вкрасти,
Вона нового прагне, хоче змін.
Не знає про властивості нейтрона,
Тікає часто від пустих розмов.
Не вірить у Венеру й Купідона,
І взагалі не вірить у любов.
Немає на очах ані сльозинки,
Самотня, завжди впевнена в собі.
Не тратить надаремно ні хвилинки,
І не належатиме вже вона тобі.
Тепер не слухає сумні пісні,
І не чекає від природи див!
Ти не розбив їй серце, чуєш, ні!
Ти просто назавжди її змінив!
Відкрив для себе сьогодні вашу творчість - читаю і не можу зупинитись... Вірш надзвичайний, і як таке диво не додати в обране? це неможливо!!! Справді є люди, які нас міняють, та треба пам*ятати, що все змінюється лише на краще!!!
БылОсніжка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Велике спасибі Вам))) Дуже приємно чути такі теплі і щирі слова!!
Хай все буде гаразд! З Д.Н.!!!!!!
