Човниковий біг каруселями з яких важко зірватись
човниковий біг будинками з яких важко дістатись до птахів
у височінь
де літаки самозаймаються
і любов керується не покорою любов керується повстаннями
бунтами
і ти забуваєш рукавиці удома
фаланги пальців рук німіють від холоду м’якотілої зими
фаланги пальців ніг спочивають у мисці з водою
ламаються кісточки
ламається воля
ламається успіх
ламається усміх
на обличчі
забуваються всі чини й санітари
нещадно палять б’ючи палицями
психовану шльондру
що цитує Бодлера
процесія що крокує навпроти
того будинку де ти стоїш
знімає з тіла мерця шкіру
і ти відчуваєш як все життя
протікає в тобі за хвилину
і зника за коліями
за берегами облізлого міста
серед мосту старий намагається
щось сказати хлопчику
а той кричить йому в обличчя
кидаючи колоду карт:
«Зникни зникни з мого життя
Зникни з мого внутрішнього світу
Примаро!»
Старий ридає човгаючи в порожнечу
малий співає (йому сьогодні надто весело)
забруднюючи все навколишнє човниковим бігом
і гамір стиха
тільки тиша координується у твоїй голові
усюди болотяні площі
і ще невідомо скільки до наступного витоку
до наступного виходу прямо з парадної
чуєш звідусіль голоси
що кричать
«Убий себе
Убий себе
Убий!
Убий себе!
ти зливаєшся з контурами ножа
без масштабу
без кордону і
втинаєшся у тіло
щойно народженої дитини.
