Шкіра шматками злітає з горла
і переноситься в гнізда
птахів
автозаправки віддаляються
від кожного метра небесного тіла
рух по симетрії
рух дверцятами автомобіля
помальованого в колір препарату
«Прозак»
відчужені ледь чутні удари серця
залишаються гартуватися
звуки відбитої сталі
звуки відбитого черева
в черепі
так
багато
місця
любові
а ти лежиш у ліжку
в лікарні як остання собака
що помирає
повір собі
адже я тобі вірю
повір собі
адже я тобі вірю
мертві сніговики танцюють
свій останній фрі-жаз
вервиці вірних коханих температур
при яких тіло перетворюється
у рідке місиво,
при яких тіло перетворюється
на папір,
на якому я пишу свій кожен перший
і останній вірш
останні квіти до тебе
в лікарню
останнє тепло
з тіла ночі опуститься
тобі до колін
і проникне у тебе
залишаючи на твоїй шкірі
тугу і біль
яку я черпатиму
мовчки приймаючи.
сльози - це не вияв доброти
сльози – це втрачені собачі душі
коли в мені забагато гніву
я плачу
випускаючи бідних створінь назовні
і скільки ти б не кричала
і скільки б сумнівів тебе не розривали
і скільки б твоїх близьких друзів не вмирало
на цьому довгому шляху
повір собі
адже я тобі вірю.
