Де знайти ще відчайдуха,
Як Степанчик Бурчимуха:
- Я нікого не боюся!
Хоч ведмідь... оборонюся!
Що вовки?.. Їх цілу зграю
Повбиваю, розтерзаю!
Ті гієни, леопарди
То мені все чисті жарти!
А пантери, з ними й тигри,
Для штика то тільки ігри!
Лев!.. А хто він?! – Кіт великий!
Начитавсь я про мандрівки!
Знаю – звір це благородний,
Злий він тільки як голодний.
Вовк, шакал?.. Страшна новина!
То всього лиш більша псина!...
Пса минаю я кущами –
Бридко клацає зубами!
Раду хоч кому дістану!
Їду ось до океану
І Степаном я не буду,
Як кита там не здобуду!
І без спину день усенький
Трубить наш хвалько брехеньки.
В сіні раз він розіспався,
А коли від сну піднявся –
Бачить, як якась звірина
Лізе по обід в торбину.
Як підскочить він на ноги,
Як вересне від тривоги!
Що є духу мчить у хату
І кричить: Тигрисько, тату!
- Тигр? - татусь його питає.
- Може лев!.. Копита має
Престрашенні! Довгі ноги,
Паща ось така! І роги...
- Де було те?
- Там на сіні,
- Їсть обід в моїй торбині...
Йдуть...Підкрались потихеньку –
Бачать... мишка там маленька
Із торбини виглядає
І сирок вже доїдає!..
