Я довго зрозуміти намагалась,
Чим звабив і приворожив мене.
Та час минув, і я розчарувалась.
розбились мрії - я науявляла все.
Проте залишився нестерпний спогад,
Як я наївна казкою лише жила́.
Чи в тебе був хоча б найменший здогад,
Що я по-справжньому закохана була́?
А твої очі! З них я вроду пила,
Хоч таємницю бачила щоразу там.
Чого хотіли - все для них робила...
Навіщо карим я повірила очам?
Зрадливий погляд твій, і поцілунки Юди,
Нещирий голос той солодкий твій.
Не слухала того, що говорили люди,
Жила в ілюзії придуманій своїй.
А пам"ятаєш ночі, сповнені кохання,
Палкі й п"янкі, немов дурман.
Ми ще жили одним на двох бажанням.
Як жаль, що був то все обман.
Над "і" розставлено крапки,
Ми стали один одному ніким,
Про тебе пам"ять - лиш оці рядки,
Де образ твій залишиться таким.
