(Акровірш)
Вона хороводи водила
І він їй на скрипочці грав,
Дівчина його полюбила,
До ночі він з нею стояв.
Ангельськії пісні співали
Й ними втішалась земля,
А тут злії люди прознали,
То й доля навік розвела.
Одна, як у полі билинка,
Зосталася серед чужих,
А пан підступає до жінки
Гнуть спину на землях своїх.
Умилась сльозами небога,
Багатому - праця страшна,
І(И) в’ється життєва дорога,
Шепоче недоля сумна.
2.02. 2014р., Київ