Жила собі… нікого не чіпала…... сама
Лиш голоси до мене долітали….. сердець
Бродила непрохідними лісами…. мана
Серця манили тихо голосами….. кінець
З цікавості, а, може, від бажання… світів
Нових пізнань ступила обережно... не смій!-
Кричали в спину лісові стежини…. біда
Не смій ступати на нові стежини….. ти – лісова
Ступила… спершу обережно………….. аврал
Громи гриміли, розкололось небо… портал
Мій ангел шепотів "не треба”……... а я
Я мавка, що спустилася із гір………. одна
Портал раптово зачинився, лишив.. весло
Серця мене манили голосами…………. трясло
І я... новими йшла уже світами……… чому?
Шляхів для відступу – НЕМА…………… живу
Обережність ніколи не буває зайва. Не збийтесь з божественного руху, у Вас є іскра. А вірш просто чудовий. Ох і закрутили, завертіли…Таємничо і загадково.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі ВАМ.Сабріночко...таке написалось... та мабуть так і є
