Звільняє очі нам земна печаль
Допоки світ сповитий у красі.
Батіг війни нас вишколить, мов сталь,
За волю борючись, ми вільні всі.
Жахи від ран, прокляття ворогам,
Тягар утрат — схоронять дні нові.
Ми не смутні, тепер відомо нам:
Не більше час ніж вітер у траві.
Були часи — ми всі були гуртом,
Хотіли по життю як інші йти.
Тепер, коли серця налиті злом,
Що треба нам, товариші, брати?
Зігфрід Сассун, 1915
Оригінал:
Absolution
The anguish of the earth absolves our eyes
Till beauty shines in all that we can see.
War is our scourge; yet war has made us wise,
And, fighting for our freedom, we are free.
Horror of wounds and anger at the foe,
And loss of things desired; all these must pass.
We are the happy legion, for we know
Time’s but a golden wind that shakes the grass.
There was an hour when we were loth to part
From life we longed to share no less than others.
Now, having claimed this heritage of heart,
What need we more, my comrades and my brothers?
Siegfried Sassoon, 1915