Зранку світ ошатно одягнувся в біле,
А ти досі спиш і того не бачиш.
Без жалю відпускаю те, що наболіло.
У твоєму сні ти за літом плачеш.
У цей рік зима мов життя смугаста.
Та, як це буває, наше щастя тане.
І сніжинки білі на вікнах моїх часто –
З тонкого паперу зорі незрівняні.
Більше не влаштує «паперове щастя».
За всю довгу ніч начаклую снігу.
Полетить згори, а якщо все удасться,
Полетить угору він тобі на втіху.
