О мій «друже» з Москви!
Що ж чинити ти будеш,
І які ще коти на душі зашкребуть,
Як до тебе в помешкання «ввічливі люди»,
Не питаючи дозволу, «чемно» зайдуть?
І промовлять:
«Будь ласка, збирай своє шмаття,
Прихопи всі «шкуринки» і геть заберись,
Бо домівку оцю з перепою наш тато
В подарунок твоїм відписали колись.
По цимбалах нам те, що у вас півгороду –
Щонайкращу землицю – за те відтяли,
Що цей дім провели ви і світло, і воду,
І городу солоному раду дали.
Твій найменший сюди погукав нас урвитель –
Він давно тебе батьком уже не вважа…»
О мій «брате» з Москви!
Що ти станеш чинити?
Чи ж не всадиш між ребра цим «чемним» ножа?!
2 вересня 2014,
Купчинці
Дякую!
