Мамо, він в серці багаття носить,
Плаче і йде у наш дім вогнем.
Бачиш, я вже заплітаю коси,
Він же зриває із вікон щем.
Мамо, сховатись у світі ніде -
Коні тупочуть, темніша ніч.
Чорні підкови, стремена срібні…
Стукають в двері. Згоряє піч…
Мамо, він душу, як сонце, має.
Гляне – і відчай в мені пече.
Ранок. Притихло. Життя минає.
Мамо, це поруч його плече.