Мене так хвилює, що я не з тобою,
Що ти така гарна, але ж не зі мною.
І кожної ночі я думку гадаю,
Чому ж не забрав тебе, йдосі не знаю.
Скажи ти мені єдине лиш, "Так",
І вмить розів'ється любові наш птах.
Ми будемо разом з тобою в цю мить,
Ніхто не посміє мене зупинить.
Не слухай ти інших, послухай себе,
Свою рідну душу і серце своє.
Довірся й відкрий ти для мене всі двері,
Розквітнеш зі мною як квітка у сквері.
Лиш ти подаруєш ці бажані чари,
І будемо ми, як світлі примари,
Літати над небом поглянувши ввись,
До зорів тянутись, щоб разом зійтись.
Але це все сон, що ми не згадаєм…
Повірь мені - винен, про це ми вже знаєм.
Не мовивши й слова, тихенько пропав,
Назавжди, навіки сред зоряних трав.
