Ти була не та і я був не той,
Кому разом по житті судилося піти,
Когось вабили кудись незнані світи,
Але я був не той, і не тою була ти,
Ми йшли разом, але кожен до своєї мети,
Ми йшли разом і окремо, ти і я , я і ти, ти і я, я і ти…
Знали ми, що недовго разом нам бути,
Хай, що буде, те буде, решта усе – пусте.
Знали, що доведеться усе нам забути,
Але не зважали на те, не зважали на те.
Ти не плакатимеш, і сльозинки не зрониш,
То була, як моя вина, так і вина твоя,
Знаю, знаю, що першою ти не подзвониш,
Бо ти така сама , як я, така сама, як я.
Мій телефон байдуже мовчить, наче не помічає,
Як я чекаю твого дзвінка,
Мій телефон мовчить, я не знаю ,не знаю, не знаю,
Чи є ще надія яка?
19.03.1996
ID:
599219
Рубрика: Поезія,
дата надходження: 12.08.2015 15:48:17
© дата внесення змiн: 12.08.2015 15:48:17
автор: Олександр Шевченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Нема 
