Як злий випадок підстеріг,
І тил для відступу закритий,
Збиває долі компас з ніг,
У кут загнали ігри з світом,
Коли відіграно сюжет -
Струна-емоція на грифі,
В уяву вріс автопортрет –
Ти наче в лузу шар забитий.
Коли затисло між проблем,
І фронт самотність захопила,
В очах застиг глибинний щем,
Коли тобі краса не мила -
Уліво, вправо не підеш,
Стіни маневром не пробити,
Та у кутку душі пожеж
Врятує лиш бажання жити.
Акумулюючи любов
У силу ніг, у силу віри
Без зайвих скарг, пустих розмов,
Здійсни ти, вилізши із шкіри,
НАД вирішальний крок. Один
Дається шанс без права дублю –
Стрибок до НАДдлюдських вершин,
Де розпач право вето губить,
Стрибок НАД себе, НАД своє,
Скоривши злих кутків погоду.
Якщо любов у серці є –
Пройдеш крізь мідь, вогонь і воду.
І там далеко, НАД усім,
Здолавши біль, душевну муку,
Поглянеш – хтось з вершини стін
Давно тримає свою руку.
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую !!! А мені чогось бракує...- так, ніби щось недосказала, чи недописала, але, якщо Ви так сприйняли цей твір - значить все зрозуміли без "досказаності" (іноді здається, що дещо з моєї писанини потрібно розтлумачувати)
!!! А мені чогось бракує...- так, ніби щось недосказала, чи недописала, але, якщо Ви так сприйняли цей твір - значить все зрозуміли без "досказаності" (іноді здається, що дещо з моєї писанини потрібно розтлумачувати) 
