Не вспіли ще й минулі шрами загоїтись,
Тебе вже знов як дерево різб’ять,
Невже тебе не стане Україно,
Бо ті бандити все їдять тебе й їдять.
Мені думать страшно, що буде через десятки років,
Чи зуміє хтось країну вивести з цієї ями?
Вернути те,що вкрали москалі,
Розп’ята Україна в неї кров тече по ранах.
Народ патріотизм відверто награє,
А це руйнує нас із середини тіла,
Народ вкраїнський ділиться на дві великі групи,
І щоби навіть наша ненька Україна не хотіла.
Всі предають шукаючи собі якоїсь вигоди,
Невже народ свій власний Україну знищить вщент,
Продасть усе і піде на москальщину,
Залишиться земля одна і де-ніде старенький пень.
Той пень,що був колись могутнім дубом,
Який прожив століття не одне,
Прожив би ще,але народ є без душі,
Болить за Україну серденько мене…
