Коли забуваєш і голос, і погляд
Лиш ніжність рук бережеш на тілі
Коли дякуєш Богу і долі
А вони грають з тобою в слова
Коли хочеш на тут-і-тепер
І водноча́с відганяєш усе
Просто замало цієї зими,
Просто замало сказати «ні».
Коли безмежні ночі зливаються в одну
Музика тиші пророчо дарує тобі весну
Коли розмовляєш до скону
А почуття згорають дотла
Коли думки твої невагомі
Як невагомою інколи здається земля
Просто замало слова «нас двоє»
Просто замало сказати «люблю»
