Запишалася калина
Квітом білим,
Біля неї по долині
Річка бігла,
Ніжним цвітом срібноока
Милувалася
І водою з осокою
Забавлялася.
Прилетів у ту долину
Буйний вітер,
Цілував квітки калини,
Пестив віти.
Задивлялася калина
Та й у водоньку,
Ніби в люстерко дівчина
Та й на вродоньку.
Вона з вітром гомоніла,
Колихалась,
Ягідками червоніла –
Закохалась.
До водиці важке гілля
Нахилилося…
Слава про кохання вірне
Покотилася.
25.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Дійсно гарно. Але є питання:
Двох "Тай" варто було б розділити.
Якби "Мов дівчина у люстерко", наголос у останньому слові став би природнім.
Також раджу подумати над варіантом: "Про кохання вірне слава покотилася".
Бажаю, щоб натхнення Вас не покидало як можна довше!
Довго не була вдома, тому не виходила в Клуб. Зараз натрапила на Ваші зауваження, з усіма згодна, але
у "Мов дівчина у люстерко" не зовсім підходить, бо порушується рима.
Спасибі Вам за небайдужість.
Так, згоден з Вами. То я з люстерком "лохонувся", дійсно рима втрачається. Тоді можна спробувати замінити його на просте "дзеркальце" або: "Як в люстеречко дівчина"...
