Історія – не просто термін-час ,
Де люд, події у клубку сплелися,
Хотілось плакать там, а іноді кричать
Від того, що всі мрії не збулися.
А час летів і долю напинав,
Важку, вдовину долю України,
Де хрест і пісня, де народ конав,
Та вижив, знать хотів, що ж буде після?
Від голоду в тридцяті врятувавсь,
Напівживий, лишивсь… Чи не для суду?
А далі… тридцять сьомий влаштував
Віссаріонич, з Грузії Іуда.
Це він війну на плечі нам поклав,
Котру проніс народ і раз, і вдруге,*
Та перемогу впевнено кував,
Хоч мав у серці непомірну тугу,
Що вилилась у праведну мету –
Оплакану й омріяну свободу,
Й після стількох в історії потуг
Таки здобуто волю всім народом.
І хоч, здавалось, воля – ось вона,
Та московіти все до рук прибрали,
Й тепер, вже через двадцять літ… війна…
А може і не м’язи то заграли,
А вміло запланований реванш,
Щоби тугіше стиснути петлею?
Щоб нахилити знову до параш?
Вони не просто з себе дурнів клеють –
Не можуть нам пробачити Майдан,
Коли народ відкинув їхні пута,
Коли не захотів уже ридать.
Це добре зрозумів кривавий Путін!
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми – здавна вільні люди.
23.10.2016.
*Велика Вітчизняна пройшлась по європейській частині Союзу на схід і назад.
Ганна Верес (Демиденко).
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми – здавна вільні люди. (Влучно сказано!!!)
Ми-не раби, ми -здавна вільні люди!!!!! Це правда!!!
БИЧ відповів на коментар Ніна-Марія, 18.11.2016 - 21:19
Действительно "вільні". В остальном мире, и в России тоже, несколько иначе: граждане считают себя ответственными перед государством, а оно перед ними. На Украине же и госчиновники "вільні люди", считающие, что никому не обязаны. Отсюда вечные "руины", "голодоморы" и т.п.
