Коли нерви не в такт перервали мовчання,
І мінорна сльоза ще у оці бринить,
Не забудь, що ти дихаєш тільки зітханням,
І на щось найцінніше в тебе є лише мить.
Хай за поглядом тихим ти кричиш навіжена,
А затиснуті губи не відкриють печаль,
Не відвести б очей... Тільки це зараз треба,
Лиш би голос мовчав, він все видасть, на жаль.
В буревії думок не шукай щось логічне,
Можеш поглядом вбити, якщо знайдеш когось,
Хочеш плакати, бігти, кричати - це звичне,
Можна я залишу на щоці твоїй щось..?
