І лізуть в голову віршовані рядки,
Які за п’ять хвилин я не згадаю,
Про будяки, які все роблять навпаки,
Щось про віки, роки та огірки,
Про вічний бій, любов та вовчу зграю.
Мені цікаво, як влаштовані мізки?
І як вмикається у голові потрібна кнопка?
Що із запасу знань бере зразки,
Щоб із віками тішились роки,
З картоплею складались огірки,
А пробка щоб...Вона й в Сахарі пробка!
...Моє безсоння – то яскравий світ,
Асоціації, як пазли, що не склались,
Такий собі шаленний зовсім гід,
Складеться пазл – і уникаєш бід,
І я засну. Принаймі – намагалась.
