Віктору Самойленку,
земляку і другу.
Посипались як із відра,
На нас поважні ювілеї:
Весняна й літняя пора
В осінню й зимову алеї.
Це особиста перемога -
Такий вагомий ювілей,
Змістовна і важка дорога,
А ювіляр, немов Антей.
Скільки зим і скільки літ
Пролетіло разом з ними,
Вони ж дивляться на світ
Щиро вдячними очима.
Радіють сонцю, що встає,
Теплом і світлом обнімає,
Дощу завдячують, що ллє
Бо все росте, цвіте й буяє.
Кому рости, цвісти і зріть,
Хто душу Господу готує -
Радійте світу і живіть
Саме життя цього вартує!
21.09. 2017р., Київ
