Пролітаючи високо в небі,
Сизокрилий орел помирав.
Помирав...Та жити ще треба,
Поки він додолу не впав.
Десь далеко,у темному лісі
Височіло орлине гніздо.
Пусто там було,в тому місці,
Де колись орлинятко росло.
Де колись,не шкодуючи сили,
Птах дитину свою годував,
Поки серце у грудях ще билось,
Доти він його захищав.
Кожен день,і навіть в негоду,
До останнього,поки не вмре.
Птах хотів продовження роду,
Він завжди боровся за це.
Пролетівши безкрайне море
Птах назад повернувся в гніздо.
Та його там чекало горе:
Орлинятка в гнізді не було.
День і ніч,не жаліючи сили,
Батько сина свого шукав.
Вороги біди наробили,
Він додолу знесилений впав.
Його хвиля гніву накрила,
Пролилася рікою кров,
Поламав він могутні крила,
Не злетить він у небо знов.
Біль пройшовся по тілу стрілою,
Тепле серце замерзло,мов лід.
Він помер...Теплим днем...Весною,
Це останній його був політ.
