Минають дні, спливають роки
і час летить немов вода,
В душі нам завжди двадцять буде
душа всеж завжди молода.
Ще в серці гріє нас любов,
вона б ніколи не згасала
В житті ще довгім і міцнім
теплим промінням зігрівала.
Ми вдячні Богу за дітей
і ще б онуків дочекатись,
Щоб всі збиралися щодня
щоб жили довго мама й тато.
Бо що ще треба більше нам,
для щастя, щоб в родині було?
Щоб діти в радості росли,
а як підростуть, щоб не забули.
Щоб не забули рідний край,
де їх в колисці колисали
І землю ту що прийняла
любили теж і шанували.
Куточок рідний на землі,
що виплекав нас при калині
О Боже мій, щоб вже настав
той мир, на нашій неньці Україні.
Бо наші доньки і сини
не варті того, щоб помирати
Не винні в тому, що з ножем
пішов так підло брат на брата.
Ще заспівають пісню солов'ї
в чудовім краю, в Україні.
І та оспівана калина за вікном
заквітне рясно, й душу розігріє.
16 листопада.2017
Руслана Ліщинська-Солецька
ruslana679@gmail.com
Фото з інету
Мудро,творчого натхнення! 
