Поема-стиснена форма
Героям Небесної сотні
любов’ю присвячується
1
А любиш ти Бога!
Тебе в Собі
чує.
А небо —
по небі як вівці
кочують…
Пішли Маккавеї!
З землі — Маккавеї —
Небес білі агнці —
тієї й цієї.
Тієї і цеї —
Близькі чи далекі?
Близькі ми? Далекі?
Нема більше спеки!..
Як дух із Іллєю!!
2
…Це любов до тебе,
й це любов до мами —
світла Божа хата…
Квітами багата!
Вітами торкати —
і душам торкатись!..
День лечу —
і квіти Йому
в Хату…
Навіть в гріб —
квіти світла
в хату.
І душам торкатись…
Засяй, квітко,
засяй, Божа, —
й ворогам втікати!!
Є за що
вмирати.
3
— Нащо, старший Маккавею,
мучитися за віру юдейську?
— Нащо мчать над нами хмари?
Кари еллінові, кари!..
Я на них не йшов
в дорогах…
Збережу я віру в Бога!!
— Нащо, найнайменший Маккавею,
долучатися ідеї
вмерти — як шість старших?
— Не кажіть мені нічого:
Збережу я віру! Й любов Бога!
Того — що з усього…
— Нащо, вчителю юдейський,
загубив ти
Сім братів тих, Маккавеїв?
— А я люблю Бога!
Їх знайшов я лиш для віри
й Бога всього…
Тоді з ім’ям Маккавеїв —
за віру зневажену й Юдею!! —
встануть люди!
Віра й люд — від Бога!!
4
Нащо, другий Маккавею, …
Нащо, третій Маккавею, …
Нащо ти, четвертий Маккавею, …
Нащо, п’ятий Маккавею, …
Нащо, дитя, шостий Маккавею, …
Нащо кров на тілі…
Й хмари стали білі…
Й сі від душ — збіліли?..
…Нащо ти, шехіно*, біла, —
В білий облак над Майданом
Возлетіла?!
Носять Гітлерів і Сталінів портрети —
не-Христові душі
й головне — що не-поети:
демони і чорно- й іже з ними…
Як ті мученики!!
Вмерли молодими.
Хто б там ще балакав?
Після митрополита Володимира-
Старого —
ще я так не плакав!..
Вмерли!!
Молодими!!!
—!
5
А що ми Богу служили,
то дав Бог — Великі крила,
щоб ми підлетіли…
Пливуть небом
крила білі
яких інші не схотіли!..
І ми людям послужили
живі в вільних білих крилах…
Над очима милих…
То є Божа сила!!!
6
Нащо живе і мре?
Взялися б міццю
і з дерев!
Які Шевченки б узялися!
Любов’ю в світі розлилися б!
Од стану Божого святого
не відтягало б нас.
Наче з нічого.
Й слово ніхто не роздере:
в Слові — нащо живе
і мре…
Нащо їм по землі ходити
й в святеє Небо всім дивитись:
нащо живе і мре…
Задля найвищої свободи
Свят Бог — судитиме народи,
народи!
Правду!
Народну
волелюбну!!
Та й болеводну!..
Й шапки небесні для дерев,
Білі пухнасті! — хмара тре.
Веселі кучері
зеленохвилі!
Бо Бог — не вмре!!
А, може, слова тільки
для дерев??
Це любов до тебе
це любов до мами
Світла повна хата
квітами багата!
Є за що
вмирати.
Нащо живе і — вмре?
Що як любов не вмре?
Щоб ви всі по землі й ходили,
й на Бога ув серцях
дивились…
Скільки би було Сили!!!
14.08.2015, свято мучеників давніх Маккавеїв —15.08.2015, Київ
* - біла хмара - вияв Слави Божої (давнє)
Дякую за поему.Такі твори дуже потрібні.Після тих
кривавих подій я також говорила,що це-мученики нинішньої епохи і дуже схоже на загибель Маккавеїв.Дуже до серця мені Ваші думки.