Ми не цінуємо радощі
Кожного дня,
Не помічаючи того,
Як швидко минає час…
Кожна подія—мов квітка,
Зів’яне. Уже була,
Насолодитися б нею
Неначе в останній раз…
Ми розучились любити,
Забувши про слово «пробач»…
Не перепишеш, як повість,
Життя… Не дає другий шанс…
Досить чекати, що завтра
Усе нам воздасть…
Скажем «люблю», від душі,
Як в останній раз…
Нам не дано все робити,
Як Бог, на всі сто…
Повен випробувань
Шлях земний. Він без прикрас.
Йти до вершини щоденно!
Хоч не ідеальний ніхто…
Мріяти вмієш—роби,
Як в останній раз…
Ми забуваєм, що ми
На Землі недарма…
Наше призначення—бути
(І без недоказаних фраз)
З рідними, справжніми, цінними
На все життя,
Світ зігрівати, як сонце, собою
Неначе в останній раз…
