Я подорожую у снах.
Тобі це знайомо?
Тобі це знайомо, чи як?
Все, зрозуміла, не буде розмови,
у твоїх очах бачу насмішку. Дивак!
Я подорожую у часі.
Ти колись намагався
приміряти одяг шаманів й волхвів?
Все, зрозуміла, без бою ти здався
в полон до міста шалених вогнів.
Я подорожую по нотах.
Ти чуєш ці ритми?
Мажори й мінори б’ють крізь струни зірок.
Все, зрозуміла, ти рахуєш хвилини,
щоб не чути в душі суїцидальних думок.
Я подорожую в полотнах.
Ти бачив ван Гога
Так ніби дивився з його ж власних картин?
Все, зрозуміла, твоя звичайна дорога,
сірі штрихи без кольорових сторін.
Я подорожую в книжках.
Ти колись жив сторінка́ми,
де персонажі стали тобі, мов сім’я?
Все, зрозуміла, життя сплуталось днями,
Словам найпростішим там місця нема.
Я подорожую містами,
де в’ються вулиці тихі,
покинуті вулиці, балкони крихкі.
Там персеїди літні стають ліхтарями,
а озера холодні, манливо-п’янкі.
