чекає світ святого Воскресіння,
а понад всім – відлуння і вітри.
і досі ще незбиране каміння,
іще Голгота пнеться догори…
а десь – сніги ще дочиста не скреслі,
розшиті густо кров’ю і вогнем…
і жде іуда поки Син воскресне,
відтак Його ославить і розпне…
і так віки – надіємось, минаєм,
згорають ватри зчитані дотла.
бажає птаха любленої зграї
і прагне мрія висі та крила…
…а поки світ чекає, як востаннє
на благовіст, який немає меж.
переболиш, Владико, і постанеш,
а ми собі з огню воскреснем теж….
